Нещодавно стало відомо про нову ініціативу Міноборони щодо введення для учнів шкіл, ПТУ, інших навчальних закладів дисципліни "Військово-прикладні види спорту". Не виключено, що в рамках цієї дисципліни будуть вивчатися навички ножового бою, стрільба, військове багатоборство і т. Д. Ініціатива Міноборони цілком зрозуміла: відсоток кволих призовників зашкалює.

Джерело: фотоархів Pravda. Ru

Форма впровадження починання теж досить незвичайна для структури, яка живе за принципом "не вмієш - навчимо, не хочеш - примусимо". Справа в тому, що додаткові заняття для старшокласників будуть відбуватися на добровільній основі.

Зізнатися, саме цей останній момент і викликає деякі сумніви в успішності ініціативи військових. Справа в тому, що, взагалі-то, нестачі в програмах фізичного розвитку в Росії немає. Досить згадати спроби відродження останнім часом руху "Готовий до праці й оборони".

Ну так, питається, навіщо ж міноборони займатися практично дублюванням і так хорошою держпрограми? Здається, вся справа в тому, що, як би м'якше висловитися, успіхи по ГТО поки що дуже далекі від бажаних - масового фізкультурного руху часів СРСР.

І, головне, пояснити це якимось відсутністю патріотизму серед росіян не вийде. Патріотів в нашій країні більш ніж достатньо. Але ось проявити свій патріотизм не тільки тоді, коли Батьківщина попросити надіти військову форму, а й потренувати себе до призову для того, щоб піти в армію не хлюпиком, а підготовленою людиною - на це у багатьох рішучості не вистачає.

Здається, основна причина тут якраз в різниці мотивації. Служба в Збройних силах - це обов'язок. З досить серйозними санкціями за відмову від неї. А допризовна фізподготовка - справа добровільна.

Ні, відроджувати обов'язкові уроки "початкової військової підготовки" в школах і ПТУ якраз не обов'язково. Тому що "обязаловка" зазвичай призводить до стійкого негативного відношенню до цього "чогось". Але можна ж подумати і про позитивні стимули?

Ну, справді, навіщо підлітки 15 років після уроків будуть ходити на додаткові заняття - замість того, щоб погуляти з друзями-подругами, пограти в комп'ютерні ігри, знайти собі інші розваги?

Ні, звичайно, є і досить цілеспрямовані хлопці, які ходять в спортивні секції, "качають м'язи", займаються тими ж єдиноборствами, нарешті. І в армію йдуть майже що "добровольцями". Тому що вони знають - без стажу армійської служби їх навряд чи візьмуть на обрану ще в школі роботу в поліції, інших силових органах або охорони.

Вся біда в тому, що таких хлопців не так вже й багато, і спортом вони і так займаються, без жодних зовнішніх стимулів з боку державних або міноборонівських програм.

А ось для інших хлопчаків, думається, все ж потрібні додаткові стимули. Взагалі, частково вони в програмі "військово-прикладних видів спорту" є. Той же "ножовий бій", наприклад. Хтозна - в житті може і стати в нагоді.

Можливо, багатьом підліткам сподобається можливість і вдосконалюватися у стрільбі з справжньої бойової зброї. Грає ж молодь в "страйкбол".

Але, напевно, для більшої зацікавленості старшокласників у відвідуванні факультативного курсу міноборони могло ввести якісь "пільги". Що якщо частково зараховувати термін допризовної підготовки на користь майбутньої служби в лавах російської армії.

Адже міноборони справедливо скаржиться, що кволі новобранці в армії витрачають багато часу на придбання потрібної фізичної форми.

І ось ту молодь, яким м'язи і "дихалку" для бігу накачувати не треба, закликати на місяць-другий пізніше, щоб вона вивчала в навчальних центрах тільки військову техніку і тактику? Тим самим для таких хлопців буде фактично знижуватися і термін служби. Що, здається, стане досить вагомим стимулом для занять школярами відродженої "НВП".

До речі кажучи, в роки СРСР по лінії ДОСААФ юнаків предпрізивного віку ще вчили і багатьом армійським спеціальностями. Правда, термін служби від цього не знижувався. Але цей момент адже можна і змінити?

Читайте також:

Як навчити патріотизму, та й чи можна

День пам'яті: сім питань про священний обов'язок

Армія: модернізація без фанатизму