1. Денис Босянок
2. Віктор Вацко
3. Олександр Гливинський
4. Кирило круторогими
5. Андрій МАЛИНОВСЬКИЙ
6. Олександр МИХАЙЛЮК
7. Роберто МОРАЛЕС
8. Сергій ПАНАСЮК
9. Олександр Тингаєв
10. Ігор Циганик

Ставлення до спортивних коментаторів, напевно, одне з найбільш неоднозначних. Судити про це можна хоча б за дискусіями, що розгортається між уболівальниками після кожного поєдинку. Одні хвалять і розбирають їх творчість на цитати, інші лають на чому світ стоїть або взагалі вимикають звук. І так кожен раз.

Коментаторів більшість глядачів не знають в обличчя, але легко ідентифікують по голосу, стилем і манерою спілкування. А вже якщо трапляється ляп, він практично моментально йде в народ. Самим знаменитим з них був приписуваний Миколі Озерову «гол, х .., штанга!», Який, втім, історичного підтвердження не має.

Бували ляпи і в українських коментаторів. Наприклад, слова «Який же ВІН Бовдур» від Дмитра Джулая, який таким чином прокоментував незабитих Девідом Бекхемом пенальті. Або цитата Андрія Столярчука з хіта про президента Росії на нещодавно закінчився в Бразилії чемпіонаті світу. Та хіба мало що ще!

Робота в прямому ефірі не має на увазі другого дубля, а коментатор повинен поєднувати в собі не тільки знання і емоції. Від нього чекають об'єктивності, гарного бачення поля і аналізу всього на ньому відбувається. Природно, в умовах стресу неминучі навіть банальні застереження. Плюс треба враховувати, що не всі наші коментатори ведуть трансляції зі стадіону, де можуть бачити повну картину того, що відбувається на полі і за його межами, а з екранів в студії, де немає тих емоцій, що вирують на аренах.

Якщо за часів СРСР існувала якась школа коментаторів, то в Україні практично всі майстри мікрофону - самоучки, які прокладали собі шлях методом проб і помилок, а також переймали досвід старших колег. В останні роки стали проводити конкурси і тренінги для початківців. Однак говорити з глядачем з того боку екрану теоретично може кожен - для цього він повинен володіти глибоким знанням предмета (футболу), артистичними навичками, а також знати українську мову і мати хорошу дикцію.

Хоча останній постулат - не догма для українського телебачення. Яскравим прикладом такого твердження є багаторічна робота В'ячеслава Шарафутдинова на телеканалі «Футбол». Метр вітчизняного коментаторського цеху не вимовляв ряд букв, а зник з ефіру через прикру помилку в 2007 р, коли достроково привітав «Шахтар» (Донецьк) з перемогою над іспанською «Севільєю». Донеччани тоді двічі пропустили в кінцівці і не змогли вийти в наступний раунд. Багато порахували, що це сталося через те, що команду ... наврочив коментатор.

У будь-якому випадку можна говорити про прогрес в українському сегменті цієї цікавої, нелегкої і виключно чоловічої професії. Тому пропонуємо вашій увазі чергових лауреатів «Дошки пошани», яку складемо в алфавітному порядку, спираючись на роботу представників цієї рідкісної професії на чемпіонаті світу-2014, єврокубках і чемпіонаті України.

Денис Босянок

По праву вважається метром спортивного коментаря - принаймні серед молодшого покоління. Підтвердженням цьому можуть служити і прізвиська Дениса - Бос і Маестро. Босянок народився в 1974 р в РРФСР, але в ранньому дитинстві батьки перевезли його в Миколаївську обл. Саме тут Денис зацікавився спортом - спочатку займався хокеєм, потім вступив до ДЮСШ з футболу. Був чемпіоном області серед юніорів. Однак кар'єра в спорті не задалася - аж надто складні часи настали в 90-х.

Закінчивши інститут журналістики Київського національного університету, Денис став працювати репортером, а в 1997-му остаточно пов'язав життя зі спортивною журналістикою. Працюючи на «Поверхность ТВ», Денис Босянок та його колега Дмитро Джулай (в нинішній час живе і працює за кордоном, тому не увійшов до рейтингу. - Авт.) Виявилися на гребені хвилі української коментаторської школи. Їх роботу високо оцінювали як вболівальники, так і фахівці, думки яких часто не збігаються.

До сих пір Денис працює на «Поверхности», приймаючи запрошення на роботу від інших каналів для освітлення матчів рівня чемпіонатів світу та Європи. Переконаний прихильник української мови. Вважає, що коментатор не має права хворіти в ефірі.

Віктор Вацко

Уродженець Львова з дитинства небезуспішно займався футболом - навчався в СДЮШОР №4, потім продовжив кар'єру в командах, які виступали на чемпіонаті області. Однак був змушений кинути спорт через травми, зосередившись на навчанні.

Незважаючи на це, футбол залишився найважливішою частиною життя Віктора. Його пізнання були настільки переконливі, що вже в 20-річному віці Вацко запропонували спробувати себе в якості коментатора. Після переїзду до Києва Віктор працював на УТ-1, «Інтері», ТРК «Поверхность». Досвід в останній компанії був настільки успішним, що Вацко довірили коментувати матчі чемпіонату світу-2006, а згодом і ЧС-2010 і три поспіль чемпіонату Європи (починаючи з 2000 р).

Кар'єру коментатора на каналі «Футбол» в 2012-му перервав, прийнявши пост віце-президента ФК «Карпати» (Львів), що для багатьох стало несподіванкою. Однак довго на керівній роботі не протримався і через рік повернувся в якості коментатора і ведучого на «Футбол».

Репортажі веде виключно українською, лауреат кількох премій «Телетріумф» у номінації «Спортивний коментатор», за освітою - журналіст (Львівський університет). Стиль Віктора відрізняється експресивністю, яка, втім, є чи не головним об'єктом критики з боку глядачів.

Олександр Гливинський

Батько Олександра - колишній футболіст - з дитинства прищепив синові любов до цього виду спорту. Особливих надій як атлет Олександр не подавав, але з дитинства виявляв тягу до журналістики і футбольної статистики. Ще будучи студентом факультету журналістики Львівського університету, працював на місцевому радіо в якості редактора відділу інформації. У спортивній журналістиці з 1996 р

У 1999-2000 рр. став ведучим програми «Футбол як футбол» на Першому Національному і за рекомендацією стилістів змінив імідж, відростивши бороду, завдяки чому став одним із найбільш упізнаваних футбольних коментаторів. Продовжив роботу на радіо і телебаченні, з 2002-го по 2008 р вів мегапопулярну програму «Гол» на «Новому каналі».

Коло інтересів і знань Олександра не обмежується футболом. Він не менш успішно вів ефіри з «Богатирських ігор», а також зимових та літніх Олімпіад. В останні кілька років успішно працює прес-секретарем національної збірної України з футболу, координуючи спілкування представників преси з тренерським штабом і представниками команди.

Рідна мова - українська, вільно володіє російською та англійською. Стиль Олександра можна охарактеризувати як позитивний - з його вуст різка критика практично не звучала.

Кирило круторогими

Його називають наймолодшим і тому перспективним коментатором на українському телебаченні. Народився Кирило в Горлівці Донецької обл .; закінчивши місцеву школу, поїхав вчитися до Харкова на філологічний факультет університету ім. Каразіна (спеціальність - журналістика).

Зліт Круторогова був стрімким - останній чемпіонат світу він коментував і на рідному каналі «Футбол», і на Першому Національному. Вболівальники називають Кирила самим відкритим коментатором за те, що він веде активну переписку з ними в різних соцмережах. Спеціалізація Круторогова досить широка. Так, крім України, йому пропонують коментувати матчі за участю команд з Іспанії, Німеччини і Аргентини.

Крім футболу, захоплюється музикою - слухає реп-лірику, пробував себе в якості виконавця.

Андрій МАЛИНОВСЬКИЙ

Більш одіозними фігурами, ніж Малиновський, на ТРК «Україна» можна назвати лише керівника футбольних проектів Олександра Денисова і вже згадуваного вище В'ячеслава Шарафутдинова. Народився Андрій в 1979 р в Донецьку, що і визначило його майбутні пристрасті. Найголовнішим з них став футбольний клуб «Шахтар», в зайвої прихильності до якого вболівальники іноді навіть дорікають коментатора.

Але не «Шахтарем» єдиним займався Малиновський в ході кар'єри. Вперше він вийшов в ефір у 2000 році, коли прокоментував для радіо «Спорт ФМ» поєдинок 1/16 Кубка УЄФА «Сельта» (Іспанія) - «Шахтар». Уже в наступному році Андрія запросили в спортивну редакцію ТРК «Україна», де він незабаром став працювати не тільки журналістом і коментатором, а й провідним. Нині Малиновський - лауреат численних премій в своїй сфері.

Рідна мова - російська, але останнім часом став коментувати і по-українськи. Спеціалізується на висвітленні матчів чемпіонатів і збірних України, Франції та Іспанії.

Олександр МИХАЙЛЮК

Народився в Києві, з дитинства захопився футболом. Найяскравішими спогадами коментатор називає поїздки на чемпіонат Європи-1996 і матчі київського «Динамо» періоду розквіту з 1997-го по 1999 р Навчання в Київському політехнічному інституті Олександр поєднував з грою за футбольну команду «Євробіс-Арсенал».

Перший досвід коментатора, за власним зізнанням, отримав в 15-річному віці. Правда, тоді його єдиним слухачем був батько. Михайлюк брав участь в конкурсі коментаторів на СТБ і успішно пройшов його. У 2003 р почав коментувати італійську Серію А, в 2006-му висвітлював матчі чемпіонату світу.

Після закінчення КПІ за спеціальністю менеджмент організацій продовжив кар'єру коментатора. Нині працює в команді каналу «Футбол», а під час ЧС в Бразилії був одним з найбільш затребуваних коментаторів.

Володіє англійською та італійською мовами, що допомагає йому в роботі над освітленням матчів за участю збірних і клубів Англії і Італії.

Роберто МОРАЛЕС

Спочатку до персони уродженця Запоріжжя увага була прикута багато в чому завдяки екзотичної для нашої країни прізвища. Багато хто був упевнений, що це псевдонім, однак саме Роберто Карлосовіча Моралеса Муньоса батьки зареєстрували в 1976 р в одному із загсів в столиці козацтва.

Батько коментатора і журналіста Карлос - чилієць, і саме він став одним з перших слухачів і шанувальників сина. Специфіка Запоріжжя така, що топ-видом спорту там вважався не футбол, а гандбол, в якому Моралес розбирається більш ніж пристойно. Але справжньою пристрастю він не став, поступившись місцем спорту номер один. Починав кар'єру Роберто ще студентом на місцевому телебаченні. Згодом працював на провідних каналах - «Інтер», «Новий», «Мегаспорт», нині співпрацює з низкою ЗМІ.

Вільно володіє українською (на ньому і веде репортажі), російською та іспанською мовами. За освітою - історик. Одним з найяскравіших і обговорюваних епізодів в коментаторської діяльності було незвичне слуху вимова назви іспанської команди «Севіжа» (замість традиційного «Севілья»), що Роберто пояснив особливостями фонетики в цьому регіоні Іспанії.

Сергій ПАНАСЮК

Кар'єру коментатора уродженець Чернівців почав на телеканалі СТБ, коли став транслювати матчі італійської Серії А. Перший ефір відбувся в 2003 р в матчі «Перуджа» - «Мілан». Через деякий час Сергій вдало поєднав телебачення з роботою в друкованій пресі.

З 2001 р - на Першому Національному, згодом перейшов на ТРК «Україна». Чемпіонат світу в Бразилії коментував на телеканалах «Футбол 1» і «Футбол 2», де також вів передачу «Мундіаль. Матч-центр », в якій разом з колегою Андрієм Малиновським і експертами розповідав про підготовку до поєдинків, а по завершенні аналізував їх.

Вільно володіє російською і українською мовами, визнаний фахівцем по чемпіонатах України та Італії.

Олександр Тингаєв

Якщо колегу з ТРК «Україна» Андрія Малиновського звинувачують у надмірній любові до «Шахтаря», то екс-співробітника тієї ж компанії Тингаева - в протилежному. На думку деяких уболівальників з Донбасу, коментатор хворів нема за місцеву команду, а проти неї. Тингаєв, що народився в Полтаві в 1980-м, подібні звинувачення відкидає. «Моя проблема в тому, що я емоційний, - пояснює коментатор, - і я однаково реагую на голи обох команд. Може, це комусь було мало, але до критики я ставлюся нормально. Головне, що людина не залишився байдужим ».

Почав працювати в спортивній журналістиці в 1998 р на ТРК «Лтава» в рідному місті, а в 2004-му переїхав до Києва, будучи запрошеним в спортивну редакцію телеканалу «Інтер». Згодом співпрацював з багатьма спортивними редакціями, поряд з футболом коментував футзал і пляжний футбол. Цікавиться Олександр і іншими ігровими видами спорту.

Рідна мова - українська. Вболівальники цінують Тингаева за експресію і гарне почуття гумору, оцінити яке можна особливо на матчах з пляжного футболу.

Ігор Циганик

Ще один уродженець Львова і випускник місцевого університету за спеціальністю журналістика. З 2000-го по 2002 рік працював кореспондентом відомої газети «Експрес», після чого переїхав до Києва і влаштувався працювати на УТ-1.

На головному каналі країни трудився в ТО «Спорт» і вів програму «Наш футбол», а в 2005-му його запросили на щойно створений телеканал «Мегаспорт». Саме з ним пов'язаний зліт популярності коментатора Ігоря Циганика, проте довго співпраця не тривало - в 2010-му канал було переформатовано з спортивного в розважально-молодіжний, і більшість футбольних фахівців покинули його.

З 2011-го він ведучий програми «ПроФутбол» на каналі «2 + 2», паралельно коментує деякі футбольні матчі. До цього працював на ефірах з Євро-2004 і 2008, а також на ЧС-2006. Лауреат численних премій.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...