Парнікоза І.Ю.

«Чудовий Дніпро при тихій погоді, коли вільно і плавно мчить крізь ліси й гори повні води свої. Ні зашелохнет; ні прогримить. Дивишся, і не знаєш, іде чи не йде його велична широчінь, і здається, неначе увесь вилитий він із скла, і неначе блакитний дзеркальний шлях, без міри в ширину, без кінця в довжину, плине і в'ється по зеленому світу ... ».

М. Гоголь, Тарас Бульба

Дніпро - третя за довжиною і величиною басейну річка Європи. Довжина його в природних умовах складала 2285 км, а площа водозбору - 504 км2 Зараз результаті будівництва каскаду водосховищ довжина Дніпра зменшилася до 2201 км (Вишневський, 2005). Акваторія Дніпра і його приток займає до 5,6% площі сучасного Києва. В межах міста Дніпро знаходиться на 1333 м км (по гідрологічному посту, який розміщений на о. Венеціанському) і вже є повноводною річкою, яка зібрала воду з двох третин свого басейну. Дніпро майже 32 км несе свої води в територіальних межах української столиці.

Ширина Дніпра в межах Києва 400-600 м. Глибина 6-12 м (Київ, 1982). Зараз в результаті неконтрольованого гідронамиву аллювия для будівництва можливі і великі глибини.

Зате на мілководних ділянках ширина русла досягає 800-1000 м, а глибина 4-5 м (Київ, 1982).

Головне русло Дніпра в межах Києва має систему перекатів. Так, згідно з лоції 1982 р в районі південного закінчення коси затоки Собаче Гирло знаходився Небишевскій перекат, вище Петрівського залізничного мосту - перекат Подільський Верхній, а нижче - Подільський Нижній, перед мостом ім. Патона - перекат Наводницький, біля Видубицького озера - Дарницький Верхній, у Дніпровського затоки навпроти острова Великого Південного - Дарницький Нижній; навпаки штучного гирла р. Либеді - перекат Осокорнянскій - 1, а навпаки південного закінчення півострова Гострий - Осокорнянскій - 2. Навпаки коси, навколишнього Козачий та Ольгин з боку Дніпра - перекат Китаївська протоки 1 - й, а біля північного закінчення о. Ольгин - перекат Китаївська протоки 2 -й (Карта Канівського водосховища, 1982).

Крім Дніпра, гідрографічна мережа в межах міста представлена ​​його притоками. Це перш за все Десна (гирло якої знаходиться за межами міста з лівого берега Дніпра), лівий рукав якої - Вир (Десенка) впадає в Дніпро нижче Труханового острова. Колись він зливався з водами Дніпра в протоці між Трухановим островом і Муромцем. На лівому березі залишилися сліди меандрирования Чортория - заплавні озера - стариці: Гнилуша, Радунка, Малинівка і ін.

Зауважимо, що первинно верхня частина суч. заостровного рукава носила назву Десенка. Між Муромцем і Трухановим до Десенки впадав Дніпровський рукав - Чорторий. Після перекриття протоки Вир, його назва стала синонімом Десенки.

Мал. 1.4.3. Залишки колишньої потужного протоки Чорторий - однойменну затоку між о. Муромець і о. Міжмостний. Колись Чорторий був протокою якої Дніпро зливався з водами Десни - Десенки і розташовувався між Трухановим островом і Муромцем. Зараз він об'єднався з Десенкою після перекриття протоки між островами. На лівому березі залишилися сліди меандрування Десенки - заплавні озера-стариці: Гнилуша, Радунка, Малинівка і ін. Рис. 1.4.4. Схема деяких малих річок Києва 1 - Горенка, 2 - Котурка, 3 - Любка, 4 - Нивка, 5 Коноплянка, 6 - Курячий брід, 7 - Сирець, 8 - Кирилівський струмок, 9 Глибочиця, 10 - Либідь, 11 - Вершинка , 12 - Скоморох, 13 - Мокра (струмок Мокрий), 14 - Клов, 15 - Совка, 16 - Оріхуватка, 17 - Бусловка, 18 - струмок Голосіївський, 19 - струмок Китаївський, 20 - струмок Віта, 21 - Дарниця, 22 - північно - Дарницький меліоративний канал

Крім цих рукавів, в давнину існували ще й додаткові, які поступово відмирали. Це протоки Почайна, яка протікала через Оболонські луки на правому березі (як ми показали раніше подібної конфігурації протоки безпосередньо під правим берегом існували нижче Києва в місці контакту вод стародавнього Дніпра з твердими схилами Правобережного плато).

Почайнинська рукав збирав в себе значну кількість малих річок і струмків, що випливають з краю Київського плато і виходять на Оболонські луки. Серед них можна назвати Мушинку, Княжіху, Конічнінку, Сирець, Коноплянку, Юрковицю, Глибочицю (Кудрявець) і її притоку Киянку, т.зв. Борисоглібський струмок і ін.

Слід зауважити, що з часом назви річок змінювалися, тому поки важко точно встановити, який саме назва носив, в той чи інший час певний струмок, а також йде мова про назви різних струмків або про різночасових назвах одного і того ж водотоку.

За межами Оболонський (Подільської) заплави з правого берега з правобережних гір безпосередньо в Дніпро стікають також річки Либідь, Неводнічі (зараз в колекторі під бульваром Дружби Народів), Голосіївський і Корчеватський (Китаївський) струмки і Жуковка. Заплави цих річок забудовані (в XIX-XX ст.), А самі річки повністю або тільки в нижній течії зарегульована.

Либідь є самим правобережних притокою Дніпра, який народжується і протікає Києвом. Її довжина сягає 14 км, площа басейну 68 км2. Либідь збирає стік з розсічених ярами схилів Київського плато, головні кручі якого служать вододілом між нею і Дніпром. Витоки Либеді знаходяться в районі станції Київ-Волинський.

Поповнюють її та джерела в ярах: Бусловская - на Саперній Слобідці, Лукреція - під Девіч горою (Лисою горою), Живець під м Бусовіцей. Головні притоки Либеді: Китаївський, Скоморох, Старий, Бусловка, Відрадний, Шулявка, Кадетський гай, Бессарабка, Совка, Звіринець, Протасов Яр. Всі вони зараз заховані в колектори. Крім того Либідь в районі вул. Кіровоградської приймає струмок Совка (велика частина якого разом зі ставками збереглася), а в районі проспекту Науки - Оріхуватські струмок (протікає переважно Голосіївським лісом).

Ще однією правобережна притока Дніпра є Віта, яка впадає в нього південніше Жукова острова. Проходить річка переважно околиці міста, тому, в основному, тече на поверхні, далеко від забудови. Протяжність річки близько 12 км, вона формується з трьох струмків: власне Віти (Малої Віти або Хотівського струмка), що тече зі схилів Київського плато (с. Хотів, ліс у Новоселок і Феофанії), струмка Сіверки, що випливає з району с. Лісники, а також струмка Пітіль, що випливає з болотистих угідь в с. Підгірці. Всі вони зливаються в розташованому на правобережній заплаві стародавньому с. Віта-Литовська, що тепер називається Чапаївка, звідки річка несе свої води в Козачу протоку Дніпра, відокремлюючи на північ острів Жуків, а на південь - урочище Конча - Заспа.

На лівому березі існував ряд малих приток заостровного рукава Десни. Частина з них в різному ступені трансформації існує і понині. Це р. Змійка (назва наше), що впадає в Десну неподалік від Деснянського водної станції.

Ще один струмок (Пропонуємо назіваті его Доманя) влівався у Десенку (тепер у затоку Доманя) нижчих за недобудований опіковій центр на Троєщині.

А на території між урочищами Вязки і Вербнякі в Десенку вливається ще один струмок (пропонуємо називати його Вербнякі), який випливає з району Троїцького собору.

Найдовшим припливом (21,5 км) не тільки київського лівобережжя, а й взагалі Києва після Десни була р. Дарниця, тепер перетворена в дві гілки Дарницької дренажної системи.

Мал. 1.4.15. Озеро Нижній Тельбін

На лівобережну заплаву випливає з району с. Щасливе ще одна мала річка, на карті 1640 р позначена як Тростяниця. На північно - західній околиці с. Бортничі вона, приймаючи притоки з півночі, повертає на південь і стікає заплавою в суч. оз. Золоча, яке в свою чергу впадає в Дніпро. Саме на цій річці влаштовано суч. оз. Заплавні (що представляє собою використану для гідронамиву колишню систему меліоративних каналів). Ймовірно, що р. Тростяниця і згадувана в 1786 році у зв'язку з описом с. Бортничі р. Млин (Рибаков, 1997) представляють собою один і той же водотік. Це підтверджується тим, що одне з озер на її заплавній трасі на південь від Бортничів до сих пір носить назву - Млин.

Зауважимо, що питання топографії та історії малих річок басейну Дніпра в Києві є темою окремого дослідження, що ж стосується їх заплавних відрізків, то ми постараємося її розглянути у відповідних розділах 2 частини нашої монографії.

До зарегулювання Дніпра заплава навесні затоплювалася. Період повені досягав 20, а іноді і 40 днів. Терасні ділянки заплави підносяться над урізу води всього на 4-9 м і тому часто затоплювалися Дніпром. Будівництво Київської ГЕС (1964 г.) порушило природний хід заплавних явищ. А після побудови Канівської ГЕС (1976 г.) рівень води в районі міста піднявся на 1 м. Це призвело до уповільнення течії і згладжування весняних повеней. Проте, заплавна система в межах міста не втратила своєї динамічності. До створення водосховищ максимальна амплітуда коливання води в Дніпрі становила 9 м, тепер же це лише 5 м. Втім, виник новий тип коливання рівня води - добовий. Він пов'язаний з накопиченням ГЕС води вночі і її спуском днем ​​(Вишневський, 2005).

Зміна гідрорежиму привела крім вищезгаданої зміни обрисів заплавних островів і урочищ, також до припинення затоплення території більшої частини заплави, що в свою чергу викликало зміни в рослинності і фауни долини Дніпра.

Список використаних та рекомендованих джерел:

Гаврилюк В.С., Речмедін І.О. Природа Києва та его околиць: Фізико-географічна характерістіка.- К .: Вид-во КДУ ім. Т. Шевченка, 1956.- 70 с.

Вишневський В. І. Дніпро біля Києва. - К .: Інтерпрес ЛТД, 2005. -100 с.

Малі річки Києва Либідь h ttp: //www.geocaching.su/? Pn = 101 & cid = 10668

Перлина КИЇВСЬКОЇ околиці (Стародавнє гирло р. Либідь, Покал та Галерний острів) h ttp: //h.ua/story/257300/

Річка Дарниця як дзеркало нашої цивілізації h ttp: //lisky.org.ua/site/news/news0052.shtml

Рибаков М.О. Невідомі та маловідомі Сторінки історії Києва. - К .: Кий, 1997. - 371 с.

Стецюк В., Романчук С., Щур Ю. та ін. Київ як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія. - К .: Центр екологічної освіти и виховання, 2001. - 259 с.

Урочища стародавнє гирло р. Либідь. Покал, Галерний острів h ttp: //www.myslenedrevo.com.ua/uk/Sci/Kyiv/LysaGora/Pokal/Lybid.html

Цуканова Г.О. Флористичне та ценотичного різноманіття островів Дніпра в межах м.Києва та его охорона Дис ... канд. біол. наук: 03.00.05 / Ін-т ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України. - К., 2005. - 162 с.

Заїка А. Хто врятує красуню Либідь? Навколо світу. Україна. Жовтень. 2005. - с. 6-21. w ww.vokrugsveta.com

Дніпро // Е нціклопедія Українознавства - У 10 т. / Гол. ред. В.Кубійовіч .. - Париж-Нью-Йорк: Молоде життя, 1957. - Т. 2. - с. 573-574.

Максимович Н. І. Дніпро у гір Києва. Короткий гідрографічний і історичний нарис. - Київ: Тип. Кульженко 1898. - С. 1-39.

Малі річки Києва h ttp: //pvc.io.ua/s202526/rechki_kieva

h ttp: //xenoir.livejournal.com/73601.html

Використано фото автора та ілюстрації із зазначених раніше джерел.

попередній розділ | зміст | наступний розділ