Втретє жереб підносить як суперника українським клубам бухарестське «Динамо». «Шахтар» динамівський бар'єр не пройшов, спонукавши босів донецького клубу пильніше поглянути на румунський ринок, «Ворскла», від якої рік тому чекали успіху куди менше, розправилася з «червоними псами» на подив легко, обігравши їх спочатку вдома, а потім і на виїзді.

Чому саме «червоні пси»? І чому динамівські вболівальники носять це ім'я з гордістю, прямо як московські спартаківці не забувають повторювати, що вони - «м'ясо» (аналогії сміливо можна продовжити і далі)? Відповідь, здавалося б, напрошується - «ланцюгові пси режиму», оскільки «Динамо» - народжене незабаром після другої світової війни дітище органів правопорядку. Організовано воно було як би у відповідь на «підступи румунської вояччини», що створила в 1947 році товариство «Стяуа» - «Зірка».

Частка правди, в цьому є, але не вся. У 60-і роки за «Динамо» грала небачена династія (Старостін відпочивають!) - брати Нунвайлери, загальним числом шість, хоча, в общем-то, їх було сім, а серйозних успіхів добилися тільки троє - Іон, Ліка і Раду, і ось ці брати стверджують, що своїм прізвищем «Динамо» зобов'язане саме їм. Вони дійсно билися за свій клуб, як пси, а прикметник «червоний» з комуністичним режимом жодним чином не пов'язано. Як говорив Іон Нунвайлер, який зіграв 40 матчів у складі збірної Румунії, деякі з яких в компанії Мірчі Луческу, червоний колір обличчя братів ні з любов'ю до режиму, ні навпаки, жодним чином не пов'язаний, а просто успадкований ними від батьків. В кінці 90-х «червоні пси» зайняли місце на гербі «Динамо», змінивши банальний червоно-білий прапорець з літерою «Д» ...

У суперництва з «СТЯУА»

Армійці організували свій клуб, тоді ще не називалося «Стяуа», в 1947 році, правоохоронці зробили це через рік, причому не стали чекати закінчення сезону, а просто вольовим рішенням перевели в своє відомство команди «Чоканул» ( «Молот») і « Уніря Триколор ». Друга команда, що отримала назву «Динамо В», за підсумками чемпіонату вилетіла, зайнявши місце лише на сходинку нижче, ніж прабатько «Стяуа» АС «армату». Перша ж, стала «Динамо А», фінішувала сьомою. Перемагати в чемпіонатах країни майбутні гранди почали пізніше. «Стяуа» взялася за справу з 50-х років, «Динамо», вигравши чемпіонат в 1955 році, стала по-справжньому грізним суперником армійців тільки в 60-е.

Чи треба говорити, що весь цвіт вітчизняного футболу зливався в основному, в ці два клуби. Далі все залежало від фінансових можливостей, і від того, хто з босів більше фанатів від футболу. У Росії прийнято було пов'язувати успіхи московського «Динамо» з Лаврентієм Берією, який заради цього сховав у табори братів Старостіних, в Румунії вже динамівці люблять пояснювати зліт «Стяуа» опікою Чаушеску. Правда, не самого господаря країни Ніколає Чаушеску, а його сина Валентина. Дивлячись на колишнє з висоти прожитих років, розумієш, що Чаушеску-молодший був лише талановитим менеджером (але це тема для окремої розмови), в той час, як у «Динамо» такого лідера не знайшлося.

Проте, в півфінал Кубка чемпіонів динамівці вийшли раніше своїх сусідів, а ще можуть пишатися тим, що клуб висунув зі своїх лав трьох футболістів, чотири рази ставали кращими бомбардирами сезону в Європі, чим не може похвалитися жоден інший клуб (у гравців «Порту »і« Барселони »по три таких титулу). Але якщо до Дуду Джорджеску, мав першість в 1975-му і 1977 роках, особливих питань не виникало, то фінішна скорострільність Родіона Кеметару, наколоти в 1987 році в шести останніх турах 21 м'яч, дещо здивувала. Особливо австрійця Тоні Польстера, вже збирався було приміряти європейську «Золоту бутсу». Так що, коли через чотири роки приз дістався ще одному «червоному псу» - Дорину Матеуц, всі визнали це само собою зрозумілим, а творці призу задумалися про доцільність проведення конкурсу на колишніх умовах.

Лиха МУЗИКА АТАКИ

Тепер про тих славних часів динамівці можуть тільки мріяти. Нападників калібру вищевказаних товаришів румунський футбол не народжував давно, а просто хороші форварди на кшталт Адріана Муту або Чипріана Маріки залишають батьківщину в юному віці. Ось і з торішнього складу «Динамо» відразу після вильоту від «Ворскли» випурхнула одна потенційна зірочка - моторний крайній півзахисник Габріел Торже. Сватали його і в київське «Динамо», і в «Шахтар», але там він не затримався, перебравшись в «Удінезе», а звідти - в оренду в іспанську «Гранаду».

Чи є гравці «на виданні» в нинішньому «Динамо»? В принципі, є. Дуже хороший лівий вінгер Маріус Алексе, якого деякі навіть порівнюють за манерою гри з Тьєррі Анрі. Він пройшов через збірні Румунії різного віку, а рік тому дебютував і в першій команді. Судячи з усього, його продаж не за горами, але навряд чи це буде якийсь амбіційний клуб. Орієнтуватися по рівню домагань, мабуть, слід на капітана команди Каталін Мунтяну, пограв в Іспанії за «Саламанку», «Еспаньол», «Альбасете» і «Мурсію», а потім повернувся на батьківщину.

Пограв за кордоном і ще більш заслужений ветеран «червоних псів» Йонел Денчулеску, що мав необережність між двома появами в «Динамо» засвітитися в рядах «Стяуа» і зробити ще більш сумнівний крок, узявши собі футболку з номером «11», під яким грав кумир уболівальників Каталін Хілдан. Хілдан - це капітан команди, який помер 2000 року прямо на полі під час товариського матчу в віці 24-х років. Зараз 11-й номер вилучено в «Стяуа» з обігу, а одна з трибун стадіону «Динамо» носить ім'я Хілдана.

Інцидент з номером вже в минулому. Вболівальники зараз не освистують Денчулеску, але роки невблаганно беруть своє, і нинішній футбол для нього, можливо, вже останній. Однак особливих побоювань за лінію атаки у головного тренера «Динамо» - італійця Даріо Бонетті, в минулому непоганого центрального захисника ( «Рома», Сампдорія »,« Мілан »« Ювентус »і два матчі за збірну) немає. Укомплектована вона краще за інших, і у наставника, в квітні очолив «Динамо» вдруге (в 2009-му він, пропрацювавши півроку, посварився з керівництвом і був звільнений) є великий вибір. Тут крім Денчулеску - і буде забивати на старті сезону молодий Джордже Цукудян, і кращий бомбардир чемпіонату Румунії-2009/10 Андрій Крістя (після цього він вирушив рятувати від вильоту з другої бундесліги «Карлсруе», але після закінчення контракту повернувся), і новачок Мірча Аксенте . Грають всі в різній манері, так що легкого життя у оборони «Металіста» не передбачається.

Катерина Бужинська, Спорт-Експрес в Україні