Поул Міхаель Шумахер (Ferrari 248 F1) - 1: 22,795 (215,622 км / ч) Кращий коло Фернандо Алонсо (Renault R26) - 1: 24,569 (211,099 км / ч) Переможець Міхаель Шумахер (Ferrari 248 F1) - 1:31: 06,486 (202,322 км / ч)

У 2006 році відбулося багато змін. Найзначнішим з них стала нова формула двигуна: на зміну трилітровим 10-циліндровим моторам прийшли 2,4-літрові V8. Заборона на зміну шин по ходу гонки скасували - всього через рік після введення. В черговий раз змінився формат кваліфікації - на цей раз на звичну нам сьогодні нокаут-систему з трьох сесій.

Не менш значні зміни відбулися і в складі учасників. Команду Jordan ще на початку попереднього сезону викупила канадська компанія Midland, заснована вихідцями з Радянського Союзу Алексом Шнайдером і Едуардом Шифріним, але міняти назву до того моменту виявилося вже занадто пізно. Зате в 2006 році вона вийшла на старт під назвою Midland F1.

Відразу дві команди потрапили під контроль автовиробників. Так, Honda остаточно викупила BAR і перейменувала її в Honda Racing F1 Team. У BMW зрозуміли марність спроб встановити повний контроль над Williams, розірвали з Френком Вільямсом відносини і купили 80% акцій Sauber. І хоча офіційно команда отримала назву BMW Sauber, фактично вона перетворилася в заводську команду німців.

Як завжди, в міжсезоння не вщухали розмови про можливе банкрутство Minardi - особливо в світлі численних змін регламенту. Організатори, з дозволу інших учасників чемпіонату, пішли назустріч італійській команді, дозволивши їй і далі використовувати мотори V10. Однак незадовго до початку сезону Minardi знайшла нового власника - її викупив концерн Red Bull, перейменувавши в Toro Rosso. При цьому право використовувати 10-циліндрові двигуни за нею збереглося, що викликало обурення деяких конкурентів.

Нарешті, незадовго до початку чемпіонату до нього приєдналася і команда Super Aguri, яку очолив колишній пілот Формули 1 Агурі Сузукі. Цей дебют став можливим багато в чому завдяки підтримці Honda, і Super Aguri нерідко називали другою командою японської корпорації. Зрозуміло, побудувати свою машину у Сузукі можливості не було, і вони вийшли на старт на злегка оновлених шасі Arrows A23 2002 (!) Року, в які встановили мотори Honda. Пілотами команди стали двоє японців, досвідчений Такума Сато і 31-річний дебютант Юдзі Іде.

Але незважаючи на численні зміни, сезон 2006 року розпочався так само, як і попередній - перемогами Renault. Пілоти команди виграли три перші гонки чемпіонату - двічі на верхню сходинку подіуму піднімався Фернандо Алонсо, ще один раз - Джанкарло Фізікелла. На рахунку Міхаеля Шумахера до четвертого етапу було лише одне друге місце в Бахрейні і шосте - в Малайзії.

Гонка на італійській трасі в Імолі, традиційно носила назву Гран Прі Сан-Марино, відкривала європейську частину сезону, і всі, хто провів перші гонки невдало, сподівалися тут змінити хід чемпіонату. У їх числі була і команда Ferrari - тим більше, що домогтися успіху на автодромі, що носить ім'я Енцо і Діно Феррарі, в Скудерії завжди вважалося особливо почесним. До того ж, цей Гран При Сан-Марино був останнім.

Серйозність своїх намірів Шумахер продемонстрував вже на вільних заїздах, показавши кращий час в двох тренуваннях з трьох. Аналогічним чином склалася і кваліфікація - якщо в першій сесії Міхаель не дуже напружувався, то в другій і третій впевнено перевершив всіх конкурентів. Він завоював 66-й поул у кар'єрі і вийшов за цим показником на одноосібне перше місце в історії.

Деякою несподіванкою стало сильне виступ пілотів Honda - Дженсон Баттон і Рубенс Баррікелло зайняли в кваліфікації друге і третє місце. Четвертим виявився ще один пілот Ferrari Феліпе Масса. Представники Renault виступили невдало: Фернандо Алонсо починав гонку лише з п'ятої позиції, а його напарник, Джанкарло Фізікелла, і зовсім не потрапив в десятку кращих.

На старті в лідируючій групі відбулося тільки одне значна зміна - Баррікелло пропустив Масу і Алонсо. Але практично відразу на трасу виїхав автомобіль безпеки. У повороті Villeneuve сталася серйозна аварія - Юдзі Іде підчепив Midland Крістіана Алберс, машина голландця вилетіла з траси і кілька разів перекинулася, завмерши в зоні безпеки вгору колесами.

Алберс не постраждав, а Іде, як не дивно, змінивши обтічник, зміг навіть продовжити гонку, хоча на середині дистанції все ж зійшов. Після фінішу стюарди винесли японцеві попередження, але в команді його покарали куди суворіше. Після консультації з FIA, Юдзі перевели в тест-пілоти, а його місце зайняв Френк Монтані. Трохи пізніше суперліцензій Іде була анульована, так що більше на старт Гран Прі він не виходив.

Провівши на трасі два кола, автомобіль безпеки повернувся на піт-лейн, гонка рестартовать. На 14 колі знайшла своє пояснення швидкість Honda в кваліфікації - спочатку Баррікелло, а потім і Баттон відправилися в бокси, так як у них закінчувалося пальне. Настільки ранній піт-стоп коштував їм дорого - обидва втратили багато позицій. На 19-му колі звернув у бокси Маса, на 20-му - Шумахер. Алонсо протримався на трасі до 25-го, завдяки чому вийшов на друге місце.

А ось далі події розвивалися досить цікавим чином - згодом вони розбиралися безліч разів, в тому числі і нами . Шумахер після піт-стопа показував непогану швидкість, але після того, як Алонсо теж вирушив у бокси, часи німця на колі помітно впали. Він їхав все повільніше, поступаючись Фернандо по півтори секунди. Нарешті, на 34-му колі Алонсо наздогнав лідируючу Ferrari, спробувавши атакувати. Але обганяти в Імолі завжди було непросто, і тим більше - коли перед тобою Міхаель Шумахер.

Незважаючи на всі старання Фернандо, він дев'ять кіл провів за спиною семиразового чемпіона світу, і весь цей час Шумахер проїжджав кола за 1: 27,500 - 1: 28,000 (одного разу навіть за 1: 28.840). Нарешті, в боксах Renault не витримали і покликали Алонсо на другий піт-стоп, хоча палива в баках його машини залишалося ще багато, набагато більше, ніж у Міхаеля.

Ідея полягала в тому, що навіть після дозаправки, на свіжих шинах і опинившись на вільній трасі, Алонсо зможе їхати набагато швидше, ніж Шумахер, і за рахунок цього вийде вперед. Однак як тільки іспанець звернув на піт-лейн, Міхаель тут же різко підняв темп, проїхавши коло за 1: 25,737!

Це було не тільки набагато краще, ніж на протязі 17 попередніх кіл, а й майже на секунду швидше, ніж перші кола Алонсо після піт-стопа. В результаті, коли кругом через Шумахер заїхав у бокси, незважаючи на те, що його зупинка тривала довше (в баки його машини потрібно було залити більше палива), пілот Ferrari повернувся на трасу лідером. Гонка виявилася виграна.

У Ferrari так і не зізналися, чи було те, що сталося тактичної задумкою, щоб змусити Алонсо раніше поїхати в бокси, або просто збігом обставин. За офіційною версією, у Шумахера на другому відрізку гранульований шини, проте в команді не пояснили, як при цьому Міхаелю вдалося в кінці того ж відрізка їхати на півтори секунди швидше, ніж в середині. Відповідаючи на численні запитання після фінішу, керівник Скудерії Жан Тодт описував ситуацію в досить туманних виразах, на зразок «Я впевнений, що у Міхаеля дійсно були проблеми з машиною» і «Я знав, що він зможе додати в кінці відрізка».

Так чи інакше, це був перший великий успіх Шумахера і Ferrari за дуже тривалий період. Минулого разу він стояв на верхній сходинці подіуму майже рік тому, в Індіанаполісі, де в гонці брало участь лише шість машин. А останню «чисту» перемогу він до цього здобув в 2004 році. Лідерство в чемпіонаті зберіг Алонсо, і відрив його все ще був великий, але тепер стало очевидним, що Шумахер здатний нав'язати йому боротьбу.

На третє місце в гонці пробився Хуан-Пабло Монтойя на McLaren - він стартував сьомим, але завдяки вдалій тактиці поступово пробивався вперед. Далі фінішували Маса, Райкконен і Веббер. Дженсон Баттон в результаті виявився лише сьомим - крім невдалої стратегії з трьома зупинками, англійцю завадив ще й інцидент на другому піт-стопі, коли він занадто рано рвонув на трасу, відірвавши шланг заправної машини. Проте, він випередив свого напарника, Баррікелло, який закінчив гонку лише на 10-му місці.