Німеччина - Італія 4: 1. Резервний склад збірної Німеччини виявився сильнішим, ніж резервний склад збірної Італії. Таким чином німці реабілітувалися за поразку від англійців.

Німеччина. Мюнхен. Стадіон: "Альянц-Арена"
Головний арбітр: Олівер Драхтен (Австрія)

Німеччина - Італія 4: 1
Голи: Тоні Кроос 24, Маріо Гетце 45, Йонас Хектор 59, Месут Озіл 75 (пен.) - Стефан Ель-Шаараві 83

Німеччина: Марк-Андре тер Штеген, Шкодран Мустафі, Йонас Хектор (Маттіас Гинтер 85), Себастьян Руді, Матс Хуммельс, Месут Озіл, Томас Мюллер (Емре Джан 69), Антоніо Рюдігер, Тоні Кроос (Крістоф Крамер 90), Маріо Гетце ( Марко Ройс 61), Юліан Дракслер (Кевін Фолланд 85)

Італія: Джанлуїджі Буффон, Маттео Дарміан, Симоне Дзадзен (Лука Антонеллі 78), Тьяго Мотта (Стефано Окака 68), Лоренцо Інсіньє (Стефан Ель-Шаараві 68), Франческо Ачербі, Ріккардо Монтоліво, Леонардо Бонуччі (Андреа Раноккія 62), Емануеле Джаккеріні (Марко Пароло 68), Алессандро Флоренці (Лоренцо Де Сільвестрі 61), Федеріко Бернардескі

Попередження: Матс Хуммельс 57, Шкодран Мустафі 77 - Емануеле Джаккеріні 15

Товариські матчі на те і є товариські, щоб в них переглядати кадровий резерв, експериментувати з тактикою і награвати ігрові зв'язки. Не став винятком і цей матч. Обидва тренери випустили з перших хвилин такі склади, які ніколи раніше ми не бачили і ніколи більше не побачимо.

Йоахім Льов незрозуміло з якого дива вирішив зіграти за схемою 5-4-1, додавши в центр захисту Шкордана Мустафі, який грав на позиції чітко вираженого ліберо. У нападі ж грав самотній Маріо Гетце, тоді як Томас Мюллер знову мучився на правому фланзі півзахисту.

На таке "Катеначо" у виконанні німців Антоніо Конте відповів суператакующей схемою 3-4-3, якій в середині 1990-х амстердамський "Аякс" наводив жах на всю футбольну Європу. З незрозумілих рішень можна виділити Маттео Дарміан знову на позиції центрального захисника (вищого етапу свого розвитку він досяг, граючи на фланзі). Всі інші футболісти вийшли на своїх позиціях, але, знову ж таки, в такому поєднанні багато з них зіграли вперше.

З огляду на різницю в тактичних схемах, не було нічого дивного в тому, що саме Італія з перших хвилин пішла в атаку і добре так притиснула німців до їхніх воріт. Правда, ті досить впевнено відбивалися, а перша ж їх контратака ледь не призвела до голу. Це Себастьян Руді на 8-й хвилині довгим пасом виводив Месута Озіла один на один з голкіпером, але в останній момент захисники вибили м'яч на кутовий.

Після цього епізоду за інерцією італійці ще продовжували атакувати, але поступово збірна Німеччини почала перехоплювати ініціативу. Хтось при такій грі повинен був забити, і першими це зробили господарі поля. На 24-й хвилині Томас Мюллер від правої бровки прострілив у штрафну, там захисник підставив ногу, але м'яч відскочив прямо під удар Тоні Кроосу, який відразу ж пробив низом під праву від себе штангу.

Італійці трохи "підвисали" від такого розвитку подій, а ось німці навпаки - на куражі мало не забили другий гол. На 28-й хвилині Томас Мюллер показав, що буде віддавати пас, а сам раптом пробив по воротах, змусивши Джанлуїджі Буффона парирувати досить непростий м'яч.

Догравали перший тайм команди в досить нудному стилі, практично без моментів. Але коли все готові були до перерви, несподівано німці забили вдруге. Томас Мюллер знову від правої бровки виконав передачу на Маріо Гетце, і на цей раз вона дійшла до адресата - удар головою 2: 0.

Один гол італійці могли грати вже на 48-й хвилині, однак не пощастило. Лоренцо Інсіньє вивів на ударну позицію Ріккардо Монтоліво, але у того зрізався м'яч з ноги і пішов повз. Ще через десять хвилин Сімоне Дзадзен міг карати німців за необачний винос м'яча, але метрів з 15-тії влучив у гравця своєї команди. А ще через хвилину німці забили третій гол.

Юліан Дракслер зробив ривок з м'ячем по лівому флангу, увірвався в штрафну і прострілив на Йонаса Хектора, якому ніхто не заважав розстріляти Джанлуїджі Буффона. Також в цьому епізоді травмувався Леонардо Бонуччі, намагаючись відібрати м'яч у Дракслера, а це набагато страшніше будь-якого рахунку.

Незважаючи на поточний розгром, Італія навіть не думала здаватися. На 68-й хвилині міг забивати Сімоне Дзадзен, але прийнявши м'яч і розвернувшись, він з меж штрафного майданчика пробив вище воріт. А за 15 хвилин до фінального свистка арбітр ще й пенальті призначив у ворота гостей. Себастьян Руді відгукнувся на довгий закид з глибини поля, втік від Федеріко Бернардескі, вийшов один на один з Джанлуїджі Буффоном і був збитий їм у штрафний. Вирок арбітра, як і в півфіналі Євро-2012, впевнено виконав Месут Озіл.

Проте, без свого голу італійці з поля не пішли. Більш того - навіть могли звести відставання в рахунку до мінімуму. На 77-й хвилині Андреа Раноккія незрозуміло яким дивом з пари метрів не влучив у ворота після подачі Федеріко Бернардескі, на 83-й Штефан Ель-Шаараві один гол таки відквитав, забивши з півкола штрафного не без допомоги рикошету від партнера по "Ромі" Антоніо Рюдигера, а на 88-й Стефано Окака після шикарного пасу Ель-Шаараві виявився один на один з голкіпером, але пробив йому в руки.

Ось так в рівній, в цілому, грі Німеччина розгромила Італію. Але найголовніше в таких матчах не результат, а їжа для розуму, який напевно отримали обидва головних тренера. Можна не сумніватися, що на Євро-2016 ці команди гратимуть зовсім інакше.

Питання автору ви можете задати на конференції .