Фото: REUTERS

Європол розповів про початок глобальної війни проти організаторів договірних матчів. Владислав Воронін переконався, що головна загроза походить з Сінгапуру, де працює Дан Тан - винуватець скандалу в Серії А.

Опубліковані деталі розслідування Європолу та Інтерполу
680 матчів потрапили під підозру слідчих: 380 в Європі і ще 300 - в Азії, Африці і Південній Америці. Підозрілі матчі проходили в 13 європейських чемпіонатах (кілька ігор в топ-лігах), Лізі чемпіонів (дві гри, одна з яких 3-4 роки тому пройшла в Англії), Кубку УЄФА і відбіркових циклах ЧС і Євро. Серйозні ставки також робилися на товариські матчі.
Лідерами за кількістю підозрілих матчів стали Туреччина і Німеччина - 79 і 70 ігор відповідно. 41 договірний матч виявлено в Швейцарії, 20 - в Угорщині, 19 - в Бельгії. Впливові осередку скупників матчів базувалися в Болгарії, Словенії та Фінляндії.
Головним організатором договірних матчів названий злочинний синдикат, який базується в Сінгапурі і активно співпрацює з європейськими посередниками. Основний відсоток ставок робився саме в Азії.
Не обійшлося і без російського сліду. Європол з'ясував, що ставлення до організації договірних матчів в Європі мають російськомовні злочинці і члени ще кількох синдикатів. Імена не розголошуються в інтересах слідства.
Обидва договірних матчах в Лізі чемпіонів, згаданих Європолом, швидше за все, пройшли за участю «Дебрецена» - проти «Ліверпуля» і «Фіорентини» в 2009 році. Гроші від скупників отримав воротар «Дебрецена» Вукашин Полексіч. Однак в матчі з «Ліверпулем» користі це не принесло - пропустити необхідні три голи він так і не зміг через невдалу гру суперника.
У пособництві азіатським скупникам звинувачуються 425 осіб - судді, футболісти, менеджери. 50 осіб вже затримано і відбувають покарання у в'язниці.
Тільки в Німеччині організатори договірних матчів заробили щонайменше 8 мільйонів євро, і то тільки та частина обвинувачення, яка вже була доведена. Як кажуть представники Європолу, «ці випадки і суми - тільки верхівка айсберга».
Підтверджує це і висловлювання генсека Інтепола Рональда Нобла: «Прибуток організаторів договірних матчів порівнянна з прибутком всієї корпорації Coca-Сola" (не менше 35 мільярдів доларів на рік).
І головне: за даними The New York Times, головним організатором договірних, за яким вже ганяється Інтерпол, є Дан Тан - глава того самого азіатського синдикату.

Дан Тан - головний винуватець останнього скандалу з договірними матчами в Італії
У квітні Дану Тану виповниться 49 років. У великому бізнесі договірних матчів він провів трохи менше половини свого життя, і зараз, безумовно, настав його зоряний час - Тан організував наймасштабніший скандал останніх років в серії А. Пепеполох травня 2012 ми запам'ятаємо надовго: затримання гравців, обшуки на базі збірної Італії, дискваліфікація головного тренера «Ювентуса» Антоніо Конте - все було як в хорошому трилері. Газети довго розглядали загадкові фотографії, на яких були помічені скупники матчів з Балкан. Як з'ясувалося пізніше, всі вони були агентами сінгапурської угруповання.
Дан Тан почав проникати в італійський футбол в 2008 році, в момент, коли ліга, по суті, тільки оговталася від «Кальчополі». Уже в 2009 році під його керівництвом був проведений перший договірний матч в серії B - в зв'язках з сінгапурець був помічений «Альбінолеффе». Трохи пізніше структури Тана і зовсім вклали гроші в цю команду, вміло контролюючи всю її діяльність. Як каже колишній партнер Тана Вілсон Раджа Перумал, один матч серії B може принести 4-6 мільйонів євро прибутку. У серії А, куди синдикат забрався трохи пізніше, ставки ще вище - 10-15 мільйонів.
З 2009 по 2011 рік Дан Тан вже повністю сконцентрувався на Італії - буквально за два сезони йому разом зі спільниками вдалося організувати 33 договірних матчу, по кожному з яких у Інтерполу є неспростовні докази - прослушка, пересування агентів, передача грошей.
Незважаючи на масштаби виконаної роботи, Дан Тан засвітився на території Італії за все один раз - в 2009 році, коли перетнув кордон Словенії та Італії разом зі своїми балканськими партнерами і найближчим помічником Чу Бенг Хуат. Весь інший час Тан керував операцією з Сінгапуру, а за координацію агентів відповідав якраз Чу Бенг Хуат, який за два роки 16 разів прилітав до Італії для зустрічі з агентами. Сам Хуат ці звинувачення спростовує: «Я не цікавлюся футболом і був в Італії тільки один раз, щоб відвідати сестру». Камери відеоспостереження, записи з яких були показані в ефірі каналу «Аль-Джазіра», втім, кажуть, про зворотне.
Візити помічника Тана в Італію в основному були суперкороткі (від шести годин до доби), і тільки два рази Хуат затримувався в Мілані на цілий місяць. За версією слідства, в цей час як раз і опрацьовувалися договірні матчі за участю серйозних клубів - наприклад, «Лаціо» - «Лечче», який пройшов 22 травня 2011 і закінчився перемогою римлян з рахунком 4: 2. За годину до початку гри Хуат давав вказівки своїм підлеглим про те, як саме потрібно віддати гравцям обіцяні 600 тисяч євро. Тан же в цьому час ставив в китайських букмекерських конторах 2 мільйони євро на те, що «Лаціо» і «Лечче» заб'ють більше чотирьох м'ячів. Спрацювало.

Синдикат не тільки вміло організовував договорняки, а й успішно приховував всі виграші. Для них він створював спеціальні фірми - наприклад, після матчу «Брешія» - «Лечче» в Панамі була зареєстрована Clewer Overseas SA, на яку двома траншами було перекинуто майже 800 тисяч євро. Надалі вони були відправлені італійським резидентам угруповання, які перевели у готівку гроші для передачі новим гравцям. У фінансових органів підозр не виникло.
Втім, при детальному розслідуванні італійська поліція відкрила всі плани Дана Тана, і в грудні 2011 року він був оголошений в розшук. Суд навіть виписав ордер на його арешт, проте влада Сінгапуру не стали нікуди поспішати. Тоді італійська поліція передала місцевій поліції все особисті дані підозрюваного, аж до номера соціального страхування. Але Тан і раніше спокійно живе в своїй квартирі і, за свідченням журналіста сінгапурської газети The New Paper Зайхана Йусофу, навіть відповідає на телефонні дзвінки - однак визнавати свою причетність до договірних матчів не має наміру.
Канадський журналіст Деклан Хілл, автор корисної книги «The Fix», в якій чітко змальований механізм організації договірних матчів, напередодні припустив, чому Інтерпол не хоче тиснути на владу Сінгапуру, щоб їм нарешті видали Тана. «Я не можу знати, чому Інтерпол не хоче ввічливо попросити Сінгапур підкоритися своєму ордеру на арешт. Але є два фактори - можете самі подумати, наскільки вони впливають на всю ситуацію. ФІФА і Інтерпол планують відкрити освітній центр по боротьбі з договірними матчами, який буде коштувати 20 мільйонів доларів. Де буде цей центр? Правильно, в Сінгапурі. Яким буде освіту в країні, де не підкоряються ордерами Інтерполу - я не знаю. Але я точно знаю, що в 2014 році Інтерпол відкриє у все тому ж Сінгапурі так званий «Глобальний центр для інновацій».

Чим займався «сінгапурський синдикат» і як він ріс
Дан Тан з'явився на ринку договірних матчів в самому початку 90-х, коли йому ще не було і 30 років: він ставив гроші на скачки і матчі чемпіонату Сінгапуру. Досить скоро він прогорів на обмані під час чемпіонату світу 1994 року і, заборгувавши цілих 1,5 мільйона доларів за незіграної ставку, втік з Сінгапуру, щоб врятувати своє життя. Але не знаходячи іншого способу заробити, Дан Тан все-таки повернувся на батьківщину з умовою повернути борг в розстрочку. І зовсім скоро він став довіреною особою найбільшого на той момент скупника матчів - Есварамуртхі Піллей, якого для конспірації називали Містером Х.
У 1995 році Піллей переріс рівень чемпіонату Малайзії і почав поступово протягувати свою могутність в Європу - тоді Дан Тан став його правою рукою і почав напрацьовувати зв'язку в Європі. Піллей і Тан разом створювали фіктивні компанії, через які передавали гроші своїм партнерам і навіть знаходили нові способи заробити - саме Піллей в 1997 році продав малайзійському синдикату ідею вимикати освітлення на стадіоні по ходу другого тайму (азіатські контори погоджувалися виплачувати виграш, навіть якщо гра була зупинена по ходу другого тайму). Так в тому ж 97-му було відключено світло під час матчів «Вест Хем» - «Кристал Пелас» і «Вімблдон» - «Арсенал». Малайзійці і сінгапурці, природно, виявилися в плюсі.
Працювати за такою гангстерської схемою було занадто небезпечно, і тоді до сінгапурському синдикату приєднався найталановитіший скупник матчів Вілсон Раджа Перумал, який пропрацював зі своїми партнерами до лютого 2011 року, поки його посадили до в'язниці в Фінляндії. Перумал пачками підкуповував гравців, суддів, організовував товариські матчі - аж до того, що одного разу він виграв гроші на матчі, якого насправді ніколи не було, а на іншу гру привіз фальшиву збірну Того, гравці якої толком не могли протриматися на полі всі 90 хвилин. Для організації товариських матчів Перумал створив фірми Footy Media і Football 4 U, під прикриттям яких він займався всіма деталями гри і призначав своїх арбітрів. Далі - справа техніки. Суддя приймає потрібні рішення, гравці підпорядковуються - на рахунок капають гроші.
На той час Піллей вже вийшов з бізнесу, потрапив в руки правоохоронних органів, а Дан Тан зайняв його місце і домовився з усіма друзями свого колишнього начальника про виділення грошей. Так почалася нова історія великого скупника.
Що відбувається з синдикатом зараз
Зараз вже ніхто не приховує: з 60 країн, де розслідують справи про договірні матчі, в 25 чітко видно сінгапурський слід. Більше того, від 70 до 80 відсотків всього букмекерського ринку становлять платежі з Азії, і не в останню чергу це відбувається саме завдяки Дану Тану. Як випливає зі схеми роботи синдикату, яку накреслив Вілсон Перумал в фінської в'язниці, основний обсяг ставок на всі договірні матчі йшов через Китай. Гроші для спільників в Болгарії, Угорщині, Словенії та Сінгапурі передавалися готівкою.

Як вийшло, що надійний працівник Дана Тана здав всю систему опертівнікам? В кінці 2010 року між ним та Даном Таном назріла сильна напруженість - Перумал програвав гроші на ставках і став неаккуратен в роботі. В результаті його роботою зайнявся інший агент синдикату, якого на той час завдяки агентству Sportradar вже вирахувала поліція. Сам Перумал залишився не при справах, а Дан Тан, вирішивши, що за всім провалами і неприємностями криється злий умисел і зрада, вирішив посадити свого кращого працівника у в'язницю. У лютому 2011 року через посильного він передав фінської поліції, що Перумал в'їхав в країну за підробленими документами. Агента затримали, і незабаром до Фінляндії приїхали представники ФІФА, які давно мріяли про таку зустріч.
«Спочатку я не хотів нічого розповідати і не збирався згадувати Дана Тана, оскільки не знав, як опинився в поліції. Але вони підставили мене, і зробили це спеціально. Я просто був недостатньо розумний, щоб розпізнати в них зрада. Сам же Тан продовжує працювати, це точно », - написав Перумал в листі газеті The New Paper.
Дан Тан, в свою чергу, робить вигляд, що не розуміє, про що йде мова: «Що? Я ніякий не Дан Тан. Мене звуть Тан Сіт Енг. Мене чомусь називають організатором договірних матчів. Але я нічого не знаю. Я ні в чому не винен. Так, я очолював компанію Exclusive Sports, яка інвестувала в Фінляндії. Але я працював там всього кілька місяців. Потім я відчув щось підозріле і пішов. Більше я з Перумалом не працював ».
PS Журналіст Деклан Хілл: «Документально підтверджено, що Дан Тан організовував договірні матчі в Азії, Африці, Латинській Америці, Німеччині, Австрії, Угорщини, Сербії, Македонії, Хорватії, Фінляндії, Греції, Болгарії, Словенії, Словаччини, Швейцарії та Італії. Якщо його нарешті не посадять до в'язниці, ми остаточно програємо війну з договірними ».

При підготовці матеріалу використовувалися дані з розслідувань журналіста Деклана Хілла, The New Paper, Asia One, Al Jazeera.

sports.ru