1. Мною цікавилися і інші українські клуби
2. Отримати виклик від Марадони - це щось особливе
3. Терпів і чекав до останнього, тому що хотів допомогти "Металісту"
4. Після приїзду в Аргентину все ще сумую за Україною

аргентинський захисник Крістіан Вільягра до переїзду в Україну пограв в "Рівер Плейт", де його одноклубниками були Радамель Фалькао , Алексіс Санчес , Ерік Ламела і Фунес Морі. Незважаючи на таку зоряну компанію і виклики в збірну Аргентини, він зважився на перехід в "Металіст", де в свій прогрес не зупинився. Думаю, багато вболівальників харківської команди пам'ятають його вирішальний гол в ворота "Олімпіакоса", що дозволив "жовто-синім" вийти в 1/4 фіналу Ліги Європи і подарував фанатам неймовірні емоції.

В рамках нашої традиційної рубрики "П'ятничні розмови про минуле" "Кіті", як кличуть його друзі, розповів про своє періоді в "Металісті", відносинах усередині харківського колективу, а також про те, як Марадона викликав його до складу збірної Аргентини.

Мною цікавилися і інші українські клуби

- У червні 2010-го року ти зважився покинути улюблений "Рівер Плейт", і відправився в "Металіст". Чому твій вибір припав саме на український колектив?

- У ту пору чув лише позитивні відгуки про харківській команді, яка показувала хорошу гру як у внутрішньому чемпіонаті, так і представляла свою країну на єврокубковій арені. Мені хотілося випробувати свої сили в Лізі Європи, тому саме участь харків'ян в єврокубкових матчах зіграло важливу роль у моєму виборі.

- Якісь ще українські та європейські клуби тобою цікавилися в ту пору?

- Чесно? Так, мною цікавилися і інші українські клуби, і не тільки тоді, але мій вибір припав на "Металіст", де мені завжди подобалося. Не шкодую, що все склалося саме так.

- Як відомо, в харківський клуб всіх заманив Євген Красніков і його штат. Чим тебе підкупив цей фахівець, і як переконав, що варіант з Харковом - кращий?

- Мене підкупило те, що в Харкові хочуть створити конкурентоспроможну команду, яка повинна була боротися за головні трофеї України. Мені все дуже сподобалося, тому не зміг відмовитися.

- Які у тебе стосунки склалися з Красніковим? Що можеш сказати про цього фахівця?

- Про роботу з ним у мене залишилися лише хороші спогади. Красніков - велика людина. Я завжди буду йому вдячний за те, що він дуже допомагав мені під час мого перебування в "Металісті". Упевнений, що без нього мені було б в рази складніше звикнути до всього. Думаю, він допоміг багатьом іноземцям в харківському клубі.

- Перші дні в Україні. Які вони були?

- Пам'ятаю, що було дуже важко. Особливо мову і місцеві звичаї. Все відрізнялося від того, до чого я звик в Аргентині: люди, погода, відносини і т.д. Довелося до всього звикати і освоюватися.

- З мовою було важче, ніж зі звиканням до погоди? Едмар в свою пору відзначав, що його налякала погода, також як і Тайсона, який закривався навіть в кімнаті, бажаючи швидше звідси виїхати.

- Так, дійсно так. До холоду я швидко зміг підлаштуватися і звикнути. Згодом для мене не було проблемою грати в мороз, а от незнання мови створювало куди більше труднощів.

- Як мені відомо, ти дуже близький з сім'єю. Важко було без них, та ще й в чужій країні?

- Так, неймовірно складно було бути далеко від сім'ї. Це ще одна складність, з якою мені доводилося боротися. Добре, що зараз є соціальні мережі і Skype, ми могли спілкуватися, але не бачити їх поруч ... Було важко.

- Чи швидко вдалося знайти взаєморозуміння з українськими футболістами? Як тебе прийняли?

- Мене прийняли дуже добре, за що я їм вдячний. Дуже поважаю всіх хлопців, з якими мені вдалося перетнутися в команді. З теплом згадую всіх, з ким грав в Україні.

- Деякі українські футболісти залишалися незадоволені тим, що іноземні футболісти отримували великі зарплати, про що вони висловлювалися в ЗМІ, називаючи деяких ледарями. Відчувалося це всередині колективу? Бути може десь давило на іноземців, або ж погіршувало взаємини в команді?

- Якщо чесно, то у мене ніколи не було ніяких проблем з українськими футболістами. Ми поважали один одного, адже боролися за одну мету. Що стосується питань про зарплати, то це не мої проблеми. Я приїхав і по максимуму намагався робити свою роботу, викладаючись на поле в кожній грі за "Металіст". Для мене це завжди було важливо.

- В ігровому плані швидко зрозумів вимоги Мирона Маркевича ?

- Так, особливих складнощів з розумінням гри Мирона Богдановича у мене не виникло. Швидко зміг адаптуватися до його ідей і побажань, намагаючись їх втілювати в життя в матчах. Іноді виходило, іноді - ні, але це футбол. Мені було комфортно працювати під його керівництвом, адже нам вдавалося показувати дуже красиву гру.

- У Маркевича, як відомо, часто було досить строго з дисципліною. Система штрафів і т.д. особливо страждав Папа Гуйє , Який частенько за запізнення поповнював загальну касу. За що штрафували частіше тебе?

- Чесно кажучи, мені цього вдалося уникнути (Посміхається). Жодного разу не потрапляв під штрафи з боку клубу. Насправді це дуже правильна практика, яку прищеплюють в багатьох командах світу. З повагою всі ставилися до такого підходу і вимогу дисципліни.

- Хто, крім Папа Гуйє, був головним "поповнювач" каси? Може веселуни Торрес і Бланко?

- Зараз вже й не згадаю, але точно Папа Гуйє був не єдиним, хто клав туди гроші (Сміється). Скажу, що колектив у нас тоді був дійсно хороший і веселий. Все вміли розвеселити один одного і підняти настрій. Бланко, Крістальдо, Торрес - завжди любили веселитися і жартувати. Напевно, дійсно найбільші веселуни в команді.

Отримати виклик від Марадони - це щось особливе

- На диво, досить швидко ти здружився ні з аргентинцями, а з бразильцем Тайсоном. Що вас зріднило?

- У команді було багато аргентинців і бразильців, з якими я спілкувався добре, але з перших днів я подружився дуже міцно саме з Тайсоном. У нас було дуже багато спільного, ми з ним ділилися всім. Наша дружба з ним була найсильнішою. Ми з ним постійно зідзвонюємося або списуємося. Після мого від'їзду з України ми все одно завжди на зв'язку.

- Зараз Тайсон - один з кращих гравців УПЛ і гравець збірної Бразилії.

- Дуже радий, що йому вдалося домогтися такого прогресу, демонструючи яскравий футбол за донецький "Шахтар". Він заслужив це! Бажаю йому всього тільки найкращого. Сподіваюся, він не зупиниться і продовжить дивувати всіх, не тільки в Україні, а й на міжнародній арені.

- До речі, цілком можливо, він зіграє на найближчому ЧС-2018. Будеш за нього і Бразилію хворіти? Або можна, адже все-таки головний ворог Аргентини?

- (Сміється) Дуже хочу, щоб він потрапив на цей турнір і показав там свої сильні сторони, ставши одним з лідерів бразильської команди. Буду підтримувати його особисто, але переможе все одно Аргентина (Сміється).

- На твій погляд, Аргентині під силу проявити себе на цьому ЧС? Хто може стати головним помічником Мессі, на твій погляд?

- Так звісно. На мій погляд, у них підібрався дуже хороший склад до майбутнього турніру, якому дійсно під силу підняти трофей над своєю головою. Думаю, Мессі зараз себе комфортно почуває в оточенні таких гравців, тому всі разом вони і будуть головною ударною силою.

- Свого часу тебе також викликали до лав національної команди і ти перетинався з рядом футболістів, які все ще залишаються в колективі. Що може сказати про хлопців і самому Мессі, адже багато хто відзначає, що він досить зарозумілий?

- Скажу, що коли потрапив в національну команду, то все дуже добре ставилися до мене. Не було такого, як пишуть багато, ніхто зарозумілий не був. Всі ставилися з повагою. Крім того, що вони зірки світової величини, вони також і дуже хороші і приємні люди. Все надавали підтримку "новачкам".

- До речі, викликав тебе в збірну сам Марадона. Це особливо приємний факт? Який тренер вийшов з Марадони, на твій погляд?

- Отримати виклик від Марадони - це щось особливе. Думаю, кожен футболіст в Аргентині мріяв би зустрітися з ним. Для мене це був якийсь неймовірний момент, коли я дізнався про це. Дієго відмінний мотиватор, який лише своєю присутністю міг змусити футболістів грати з більшою віддачею. Його ім'я означає дуже багато в світі футболу, особливо в Аргентині.

- На твій погляд, чому тобі не вдалося закріпитися в збірній? Переїзд в Україну погіршив шанси на потрапляння до складу? Або конкуренція в ту пору була дуже велика?

- Думаю, тоді була дійсно дуже серйозна конкуренція на мою позицію. Грали досвідчені футболісти з топ-клубів світу, тому мені було важко домогтися місця в складі. Грати за збірну Аргентини важко, але ще важче заслужити місця в її складі.

Я приїхав в Україну, сподіваючись, що залишуся в поле зору тренера національної команди і, можливо, навіть більше зможу показати, що все ж заслуговую на місце в команді. Але чомусь цього не сталося. Якщо чесно, то я ні про що не шкодую. Період в Україні - відмінний епізод в моєму житті.

- Ще один твій колишній одноклубник по "Металісту" Марлос став виступати за збірну, але не Бразилії, а Україна. Як ти ставишся до того, що Марлос змінив громадянство?

- Я дуже щасливий за нього, чесно. Марлос є дуже сильним і гарним футболістом, які здатний дати багато будь-якій команді, де б він не грав. Думаю, в ту пору він прийняв те рішення, яке було найкращим для нього. Це рішення потрібно поважати. Упевнений, він зможе допомогти збірній України в майбутньому!

- Якби тобі запропонували виступати за збірну України, ти б погодився, враховуючи що досить багато прожив в цій країні?

- Дуже важке питання, на який навряд чи я зможу зараз дати точну відповідь. Ніколи не замислювався над цим. Думаю, якби була така можливість, то я б ретельно все обдумав, зваживши всі за і проти.

- Повернемося до "Металіста" і чемпіонату України. Тобі досить швидко вдалося стати важливим гравцем в команді, та й в самому турнірі ти зізнавався часто найкращим футболістом на своїй позиції. Швидко зрозумів, як треба грати в Україні та перебудувався?

- Так, з місцевим футболом проблем не виникло. Спасибо большое моїм товаришем по команді і тренеру, який надав мені велику довіру. Багатьом іноземцям вдалося знайти себе в "Металісті" і показати свої найкращі якості. Думаю, у нас в ту пору був дуже сильна команда.

- Відкрий секрет для інших аргентинців, що необхідно, щоб швидко влитися в місцевий чемпіонат і розкритися по повній?

- Ніяких секретів немає. У всіх аргентинців є можливості адаптуватися до будь-якого чемпіонату в світі. Головне - бажання, цілеспрямованість і серйозна робота. Без цього жоден футболіст не зможе розкритися.

Терпів і чекав до останнього, тому що хотів допомогти "Металісту"

- Який запам'ятався найбільше для тебе матч? Перемога над "Динамо" 3: 0, або феєрична гра в Греції, в якій тобі вдалося відзначитися голом?

- Так, ці матчі також запам'яталися добре, але для мене, напевно, кращий матч був в Донецьку, коли нам з "Металістом" вдалося обіграти "Шахтар". У тій зустрічі я також відзначився голом, відкривши рахунок. Чомусь саме ця гра для мене стоїть осібно.

- Забий пенальті Хав'єр в грі зі "Спортингом", і "Металіст" міг би дійти до фіналу Ліги Європи?

- Як я говорив, та команда була дуже сильною. Думаю, ми могли опинитися в фіналі. Але справа не тільки в тому пенальті, все могло скластися інакше і без нього. Ніхто Хав'єра не звинувачує. Він - хороший футболіст, лідер нашого колективу, дуже важлива його частина. Хав'єр зробив великий внесок в успіх тієї команди, ми завжди поважали і будемо поважати його.

- Три бронзи, одне срібло. На твій погляд, той "Металіст" міг досягти більшого?

- Однозначно. Наша команда була здатна на багато що, але, на жаль, часом удача була не на нашому боці. Ми заслуговували на більше.

- Коли Ярославський покинув "Металіст", які були перші думки в голові?

- Звичайно, розумів, що все зміниться. Я вірив і любив "Металіст" всім серцем, тому був упевнений, що всі зміни будуть тільки на краще.

- Однак все склалося інакше: почалися затримки зарплат в клубі. Незважаючи на це ви з Хав'єром досить довго залишалися і не покидали команду. У той час, як багато аргентинців швидко покинули клуб. Чому не пішли відразу за ними?

- Тому що я дійсно пов'язував своє життя з харківським клубом. "Металіст" дав мені дуже багато. Терпів і чекав до останнього, тому що хотів допомогти клубу в такий непростий період і вірив в те, що з часом ситуація налагодиться і все знову буде як раніше.

- Чи важко далося розставання з Харковом?

- Так, це рішення було одним з найскладніших в моєму житті. Зараз якось уже навіть і незвично жити не в Харкові, дуже звик до тієї атмосфери і самому місту. Період в "Металісті" був особливим для мене. Дуже часто, будучи в Аргентині, згадую про ті дні з теплом.

Після приїзду в Аргентину все ще сумую за Україною

- Після твого відходу з "Металіста", ходило багато розмов про можливий трансфер в "Дніпро". Готовий був поповнити склад дніпровської команди, або ж це все були домисли ЗМІ?

- Так, така можливість дійсно була, проте якось з трансфером в "Дніпро" не склалося.

- Якби трансфер в "Дніпро" відбувся, не боявся б погіршення відносин фанатів до тебе, адже клуби між собою ворогують?

- Якщо чесно, то навіть не знаю, як би все склалося ... Думаю, все в вболівальники "Металіста" прекрасно знають, що в кожному матчі за команду я віддавався на 100%, залишаючи на полі свій максимум і всі сили. Сподіваюся, вони б мене зрозуміли, якби я опинився в цьому клубі.

- Чи були ще якісь варіанти у тебе в Україні або Європі?

- Так, мною цікавилися європейські команди, в тому числі і з Іспанії, але для мене важливо було повернутися додому, на батьківщину, ближче до сім'ї, за якою я дійсно дуже скучив. Після тривалого періоду в Європі, знову хотілося побути поблизу до близьких, за якими я неймовірно нудьгував.

- До речі, у часи твоїх успішних виступів в "Металісті" тебе відправляли і в "Шахтар", і в деякі європейські топ-чемпіонати. Через деякий час можеш сказати, які клуби тобою дійсно цікавилися?

- Більшість розмов було дійсно лише на рівні чуток. Про інтерес того ж "Шахтаря" писали дійсно часто, але воно так і не переросло в реальну пропозицію.

- Чим тобі запам'ятався період в Україні, що ти про нього думаєш в цілому?

- Україна - країна, яка дала мені можливість пограти на європейській арені, дозволила мені випробувати себе. Завжди з радістю і теплом згадую цю країну і Харків. Після приїзду в Аргентину відчув себе вдома, але по Україні все ще сумую.

Думаю, що я ще колись повернуся сюди. Як футболіст, тренера або просто в гості - покаже лише час, але я б з великою радістю знову побував в уже рідних краях.