UDO
22 лютого 2006 року. ДК ім. Горбунова.

Енергії дядечка Удо Діркшнайдера (Udo Dirkschneider) можна лише позаздрити. Як заведений, він випускає нові альбоми і носиться по Європі з концертами групи імені себе коханого, встигаючи періодично відволікатися на "фестивальні возз'єднання" старих добрих Accept. Власне, гастролі останніх і затримали вихід нової роботи Udo Dirkschneider Organisation - альбому "Mission Number Ten" (трактування "Х-Місія" по-своєму забавна, але шанувальниками групи не вітається, а кулаки у них важкі). Але нова програма дійшла-таки до російської публіки - та й чи могло бути по-іншому? UDO випускають нові альбоми і приїжджають в Москву майже за розкладом - по парних роках. 2002 - 2004 - 2006 ...

Цього разу старих пісень в програмі було не так вже й багато - московські метал-хеди їх уже чули в минулому році безпосередньо у виконанні Accept. Зате новий матеріал був представлений досить докладно. На відміну від вибухового, драматичного "Man And Machine" (2002) або впритул підходить до кордонів speed-metal "Thunderball" (2004) нові пісні більш спокійні, важкі і ґрунтовні. Їх добре співати хором, під них добре гнати на позашляховику через дикі степи і пустелі. До речі, кілька номерів з двох попередніх альбомів теж мало місце бути.

Особливою театралізацією Удо в цей раз не зловживав - лише в пісні "Living Scream" убрався в зловісний середньовічний плащ і озброївся батогом-семіхвосткой. Зате в "Thunderball" над сценою літали охоплені полум'ям глобуси, а в "Holy" - двозначно перекидалися по ку-клукс-клановскі білі хрести.

Без гітарних і барабанних соло, ясна річ, теж не обійшлося. Правда цього разу гітарист Ігор Гіанола (Igor Gianola) не став робити "коло пошани" по балконах, обмежившись лише пробіжкою до микшерского пульта і назад. Але саме соло не було черговим набором нот, а мало деяку осмисленість - запив на тему "Калинки-Малинки" перетік у вступ до "Princess Of The Dawn".

На солодке команда приберегла класичні бойовики Accept "Metal Heart" і "Balls To The Wall". Гітарист Штефан Кауфманн (Stefan Kauffmann), виконуючий "До Елізи", перевершує свого колишнього колегу Вольфа Хоффмана (Wolf Hoffmann) за всіма параметрами. Хоча б тому, що не просто грає цю мелодію по нотах, а реалізує закладений в неї електрогітарної потенціал. Зіграна в ритмі танго, та ще й з переливами на підйомі, ця мелодія нарешті зазвучала так, як повинна звучати у виконанні справжніх рокерів.

Однак і це був ще не кінець. Після невеликої паузи Кауфманн змінив гітару на акордеон, і вся банда виконала гімн російсько-німецької дружби всіх часів і народів, "Поїзд За Росії", який плавно перейшов в "Виходила На Берег Катюша". Тільки після цього музиканти остаточно розкланялися і трохи попозували на краю сцени з російським прапором.

Бути може, виступи UDO містять не надто багато сюрпризів, зате розворушити здатні кого завгодно. Просто тому, що Діркшнайдер - свій у дошку мужик, який ніколи не забуде, як грати обпалює 96-градусний рок.